Однією із найбільших проблем для роботи ЗМІ нині стало розповсюдження дезінформації, що несприятливо позначається на дискусіях громадськості та демократичних процесах.

І боротьба з дезінформацією в Україні практично не ведеться, на відміну від Європейського Союзу.

Так, Єврокомісія переймається, зокрема, питанням інформації, у тому числі поширенням фейкових новин та відвертої брехні. Відповідно, для українців важливою залишається діяльність саме незалежних ЗМІ, які б критично перевіряли й висвітлювали діяльність уряду. Саме незалежна журналістика робить сильним суспільство. Хоча працівникам ЗМІ наштовхуються на утиски, погрози, спроби перешкоджання власній роботі, фізичні напади та гинуть. Зокрема йдеться про роботу у масових заходах, переслідування політиками та колегами-репортерами тощо.

Міжнародна недержавна правозахисна організація «Репортери без кордонів», починаючи з 1995-го, щороку опубліковує «Індекс свободи преси», який демонструє дотримання принципів вільних ЗМІ. У звітах організації висвітлюється інформація щодо ув’язнених, убитих, зниклих та викрадених працівників ЗМІ, а також про репресії й утиски, пов’язані з професійною діяльністю.

Так, згідно з «Індексом свободи ЗМІ» станом на 2017 рік серед 180 держав Україна опинилася на 102-му місці, підійнявшись на п’ять пунктів відносно результатів 2016-го. Тоді стан для журналістів у нашій країні став складним, адже було викрадено двох репортерів на сході — у самопроголошених «ЛНР» і «ДНР». Інформація отримана від журналістів, відпущених раніше.

Варто уточнити: обидва утворення не є суб’єктами міжнародного права, то ж про затримання журналістів мова не йде. Тим паче, що декого ув’язнили, а декого й катували. Особливо несприятливі тенденції для журналістів — робота в Криму, що знаходиться «під опікою» Росії.

Поліпшення позицій в «Індексі свободи ЗМІ» пояснюється, зокрема, зменшенням насилля проти журналістів та відсутністю убивств репортів. Та все ж, низькі позиції України у рейтингу пояснюються:

— тривалими воєнними діями на сході України;

— надто високою безкарністю за убивства низки журналістів, котрі залишаються нерозкритими. Так само не знайдені винних у нападах на репортерів;

— потужними зв’язками між впливовими олігархами / політиками / економікою та значною концентрацією медіаресурсів. А значна проблема в тому, що медіа — у власності олігархів, і найчастіше — не досить прозоро.

То ж через небезпечність професії медіа працівники часто полишають журналістику та починають працювати у безпечних для життя сферах.