Серпнева кампанія 12-ї бригади спецпризначення «Азов» — це приклад майстерного поєднання маркетингових інструментів і патріотичної комунікації. Чотири ролики стали вірусними: лише в Instagram вони зібрали понад 2,5 млн переглядів, сотні тисяч реакцій та коментарів. Кампанія виконала головне завдання рекламної формули AIDA (Attention, Interest, Desire, Action): привернула увагу, викликала інтерес, пробудила бажання стати «своїм» у престижній спільноті та — у перспективі — мотивувала до дії.
У центрі сюжетів — зустріч двох соціальних позицій. Перша жаліється на труднощі, що виникають через ухиляння близьких від військового обов’язку: від необхідності тягати важкі сумки до самотніх виходів у ресторан чи пошуку фіктивної «броні» для сина. Друга позиція позбавлена цих проблем, бо їхні рідні служать у «Азові».
Усі ролики зняті без акторів — у них з’являються реальні родичі бійців. Замість парадних кадрів і героїчних лозунгів — жива розмова на ринку, в СТО чи у відділенні пошти. Це чесна комунікація без прикрас, яка говорить мовою буденності.
Як з оливками чи французьким сиром: ти або розумієш смак, або ні. Реклама не переконує затятих скептиків та ухилянтів, а зміцнює ядро прихильників та дає емоційний аргумент тим, хто вже замислюється про службу. Основні «конкуренти» цієї кампанії — інші військові підрозділи, адже у сучасних ЗСУ відбувається змагання за мотивованих добровольців, і сильний бренд стає перевагою.
Ролики побудовані за класичним алгоритмом рекламної драматургії: є проблема (незручності, пов’язані з ухилянням), є рішення (служба в престижному підрозділі), є результат (гордість і повага). Це працює так само, як у рекламі Ariel: побачив пляму — застосував засіб — отримав чисту річ. Різниця в тому, що «Азов» продає не продукт, а ідентичність.
Концепція lovemark (бренд, що викликає любов і глибоку емоційну прив’язаність) тут реалізована повністю. «Азов» формує спільноту, в якій новачок стає амбасадором, а згодом — апостолом ідеї. Це відповідає принципу Джека Траута «Виділяйся або помри»: Apple мислить інакше, Pepsi просить більшого, Monobank працює без відділень. «Азов» вирізняється тим, що об’єднує не лише під прапором, а й під цінностями, які викликають гордість у родин військових і мотивують потенційних рекрутів.
Кампанія стала своєрідним соціологічним зрізом 2025 року, порушивши болючі питання військового обов’язку та суспільного тиску. Замість гасел — щира розмова. Замість героїчного пафосу — побутові сцени, знайомі кожній українській родині. Це стратегічний відхід від військової пропаганди у бік створення бренду найвищого рівня.
Більшість глядачів, особливо родини військових, сприйняли ролики як сильний і чесний меседж, який «пробирає до мурашок». Проте була і критика — дехто вважав, що реклама засуджує тих, хто не служить, або боляче зачіпає родини полонених і загиблих. Важливо розуміти: кампанія не ділить людей на «своїх» і «чужих» за природою, а протиставляє вчинок служби ухиленню. Це емоційний поштовх, який апелює до совісті і може вплинути на тих, хто вагається.
«Азов» пропонує вступити до спільноти, що дає не лише статус, а й відчуття приналежності до шляхетної справи. У світі маркетингу це найвищий рівень впливу — коли людина не просто купує продукт чи послугу, а приєднується до ідеї і готова її відстоювати.
Кампанія «А мій/моя в Азові» — це новий стандарт військової реклами в Україні: чесна, емоційно точна, стратегічно спрямована на формування бренду підрозділу, а не просто на рекрутинг. Цей кейс уже можна вносити у підручники з комунікацій — як приклад того, як маркетинг, побудований на правді, може змінювати культурний код і формувати престижність військової служби.

Як зберігати продуктивність під час війни? Поради для роботи в умовах хронічної втоми, тривог і порушеного сну. Продуктивність по-українськи — це адаптація, а не героїзм.

Сім звичок радикального залучення Адама Кахейна — це практичний підхід до спільної дії в умовах невизначеності, напруги та трансформації. Актуальний для України тут і зараз.