У античній Греції ідіотом вважали людину, яка не брала активної участі в громадському та політичному житті. Саме такий тип людей сьогодні опинився при владі у США. Вони – техномільярдери, які швидко розбагатіли завдяки технологіям, не маючи ані політичного досвіду, ані широкого світогляду. Такі собі parvenu з грошима без культури. 

Ілюзія унікальності та шлях до "Темної просвіти". 

Великі гроші створюють ілюзію власної винятковості. Спочатку людина біситься з жиру, а згодом починає шукати інтелектуальні обґрунтування своєї унікальності, звертаючись до закритих спільнот і нішевих ідей. Якщо раніше такими клубами були масонські ложі, то сьогодні ним стала "Темна просвіта" (Dark Enlightenment) – філософсько-політичний рух, що виступає проти демократії та лібералізму.  

"Темна просвіта": антидемократія для техноеліт.

Засновником "Темної просвіти" є Кертіс Ярвін (блогер під псевдонімом Mencius Moldbug), який в своїх текстах закликав відмовитися від демократії на користь корпоративного управління або монархії. Його ідеї підтримав британський філософ Нік Ланд, розвинувши концепці технократичного авторитаризму, в основі якого:  

Відмова від демократії – демократичні інститути вважаються неефективними, популістичними та корумпованими.  
Елітаризм і меритократія – влада має належати не виборним політикам, а найбільш компетентним технократам.  
Технократичне управління – рішення повинні приймати спеціалісти, а не народні обранці.  
Критика рівності – рівність вважається ілюзією, натомість суспільство повинно функціонувати за принципами природної ієрархії.  
Реакціонізм – прихильність до традиціоналізму, автократії та навіть монархії.  

Ці ідеї захопили технологічне середовище Кремнієвої долини у 2020-х. Серед адептів – Ілон Маск, Пітер Тіль, Марк Андріссен.  

Неореакціонери та глобальна політична боротьба.

"Темна просвіта" стала фундаментом для руху неореакціонерів (Neoreactionary movement, NRx), які бачать майбутнє в авторитарних корпоративних державах, де політика контролюється технократами, а суспільство – алгоритмами.  

Підтримавши Дональда Трампа, неореакціонери почали активно просувати свої ідеї в політиці, атакуючи двох ворогів:  

1. Державний устрій США – руйнуючи систему державного управління.  
2. Демократію у Європі – підтримуючи правих.  

Водночас неореакціонери не виступають проти Росії чи Китаю, оскільки автократичні країни їм зрозумілі та ціністно близькі. 

Неомир для України.

Неореакціонери декларують мир. "Головна проблема людства — насильство. Мета — створити спосіб взаємодії людей без насильства" — пише у своєму блозі Кертіс Ярвін. Ілон Маск ретвітить: "Make kids, not war." 

Така позиція робить їх схожими на американських хіпі кінця 1960-х років, які, протестуючи проти війни у В’єтнамі, фактично сприяли її завершенню. Це призвело до встановлення комуністичного режиму та, як наслідок, понад пів мільйона жертв.

Проте, на відміну від наївних хіпі, неореакціонери радше використовують гасла про мир, щоб приховати свою світоглядну єдність із автократичною Росією та прагнення посіяти хаос у демократичній Європі, що неминуче станеться у разі поразки України.

Майбутнє: три світові зони  

Потужні ресурси та зростаючий вплив неореакціонерів можуть перекроїти політину карту світу ХХІ століття на три великі групи:    

1. Демократії – країни Заходу, що намагаються зберегти традиційні демократичні інститути.  
2. Автократії – Росія, Китай, Іран та інші держави, які вже відмовились від демократії.  
3. Неореакціонери – технократичні еліти, які прагнуть трансформувати демократії в авторитарні корпорації, де влада належатиме не виборцям, а технологічним елітам.  

При цьому автократії та неореакціонери будуть створювати ситуативні союзи для боротьби зі спільним ворогом – демократією.