Продуктивність в роботі напряму пов’язана з культурою. Монахи-бенедиктинці вчать нас, що щастя у праці. Григорій Сковорода доповнює: у сродній праці! Сьогодні багато-хто сперечався би, але впродовж століть рушієм прогресу була релігія. Адже вона була основою виховання для Томаса Джефферсона, Адама Сміта та ще мільйонів видатних особистостей.

У XVI столітті римський папа Олександр VI хотів розділити Новий світ між двома католицькими морськими державами — Португалією та Іспанією. Цей задум зруйнувала Реформація. Частина європейських держав вважала, що католицтво у чинному вигляді економічно неефективне і потребує реформ. Європа стала розділена навпіл між католицькою та протестантською церквами.

Другі випередили перших. У XVI столітті Голландія виборола незалежність від Іспанії, а далі перехопила її вплив в Індії. Країна тривала час була торговельним гегемоном, поки ініціативу не перехопила Велика Британія. Лише внаслідок кривавої Першої світової війни, англійці поступилися американцям.

Як видно з мапи, протестантські країни з XVI були економічними лідерами. «Молись та працюй», — вчили в їхніх церквах. А що католики? «Праця є прокляттям», — казали вони. Лише у 1962 році на Другому Ватиканському соборі це положення змінили. Пройшло 25 років і сталося католицьке економічне чудо. Ісландія та Польща сьогодні показують хороші показники зростання.

А як справи з продуктивністю були у СРСР, який боровся з релігією? Радянська людина звикла, що від неї нічого не залежить. Відпрацювала 8 годин — і додому дивитися телебачення на дивані. Навіть кумир радянської влади Стаханів усе життя пив.

Алкоголь був однією з основних розваг і для мешканців країн Варшавського договору. Показова статистика споживання алкоголю в Німеччині. Праворуч — окуповані колись росією території, ліворуч вільні землі.

Макс Вебер стверджував, що успішність суспільства є наслідком ставлення до праці. Пʼяниці ж добре не працюють.

Україна, століттями будуючи власну ідентичність на православній вірі та абетці Кирила та Мефодія, уникнула хвилі реформації. Подальший невдалий союз із Московією з її безбожністю, п’янством та антигуманізмом, привів до руйнації соціального капіталу. Цьому сприяли терор, геноцид та війни. В результаті в Україні спостерігався один із найнижчих рівнів міжособистісної довіри.

Низька довіра – великі транзакційні витрати та корупція, як спосіб гарантувати виконання домовленостей. Українці за влучним висловом Ярослав Грицака за століття навчилися виживати, проте не вміють розвиватися, співпрацювати. У результаті країна стала полем найбільшої у XXI століття військової баталії. Війна, яку ми ведемо проти нашого одвічного ворога, як не дивно, дає нам шанси змінити форму соціального контракту. Та для того, щоб це сталося, українська формулу успіху має звучати так: «Вбивай. Молись. Працюй».