Війна в прямому ефірі та інтенсивні інформаційні спецоперації адаптують психіку українців до нової картини світу, яка виявляється давно відомим сюжетом з нашої історії.
 

Радіопостановка роману Гербертом Веллса «Війна світів» у 1938 році спричинила паніку серед більш ніж мільйона американців. Ті, почувши про радіо про висадку прибульців, цілими сім‘ями барикадувались зі зброєю у підвалах, втікали на захід і вимагали від уряду покінчити з зеленими чоловічками. Через сто років падіння НЛО в Києві навіть не відірвало киян від кави. Це що, не прибульці? Як жаль. Ну тоді давайте хочемо б наробимо мемів.
 

Від війни онлайн нудить, але її не уникнути – месенджери, соціальні мережі, ЗМІ, все перетворилось на екран насилля. Проте смертельна загроза не віртуальна, а реальна. Вночі по твоєму місту можуть прилетіти «високоточні» російські ракети, і ти чи твої друзі поповняють мартилог жертв. Життя «одним днем» – стало нормою, бо кожен наступний - це нові злочини, жертви, провокації. Зрештою, підняття ставок страху перестає працювати і психіка переключається у режим «бути українцем». 
 

Блекаути, захоплення ядерної станції, пусті полиці чи банкомати, відсутність бензину, життя у бомбосховищі? Гей, що ще цікавенького приготувала у цьому сезоні для нас русня? Невже зло думає, що може подолати тих, у кого у в одному із гімнів є рядок: «Бо плач не дав свободи ще нікому, А хто борець – той здобуває світ»? Ми знаходимо радість у кожному, навіть самому похмурому дні. Вчимося жити, а не виживати, вибираємо перемагати, а не страждати. 

Ми вас пережиєм. Ми вас пережуємо і виплюнемо на смітник історії.