Інститутом мовознавства ім. О. Потебні НАН України опубліковано нову редакцію українського правопису. Раніше у ЗМІ розповсюджувався не остаточний варіант, а винесений на обговорення громадськості ще з 2018 року.

Активне обговорення змін

Нову редакцію «Українського правопису» схвалено 22 травня 2019 р. Кабінетом Міністрів України. Рішення прийнято з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм.

Документ розроблено протягом 2015-2018 років Українською національною комісією з питань правопису. У зводі правил ураховано частково пропозиції, запропоновані під час громадського обговорення проєкту у серпні-вересні 2018-го.

Новою редакцією замінено правопис, прийнятий у 1992 р., а провідним лейтмотивом стало повернення до «питомої української мови». Правила запроваджуватимуться протягом 3-5 років, а діяти почнуть після опублікування. Отож, на ЗНО 2019-го зміни не впливатимуть.

Коли погляди розділилися

Нинішній правопис, з одного боку, схвалюють — адже він повертає норми української мови, що діяли в Україні до русифікації у 1950-их роках. А критикують українці не враховані зміни з радянських (і дорадянських) часів.

Однією з негативних реакцій стало створення петицій, зокрема «За скасування нового правопису», оскільки «нова редакція містить багато незвичних для загалу нововведень, що викликають несприйняття у значної кількості україномовних громадян».

«Додам лише, що багатьох уболівальників за долю української мови результати цієї праці розчарували, адже вони прагнули більших змін», — відзначає Олександр Пономарів: мовознавець, доктор філологічних наук, академік АН Вищої школи України. У власному мовному блозі Олександр Данилович навчає українців як говорити українською правильно.

Співголова мовної комісії Богдан Ажнюк наголошує: «Змін небагато. Правопис має бути стабілізатором, а не збуджувачем, терапією, а не шоковою терапією. Мовна практика в нас дуже строката, хаотична навіть. Це треба стабілізувати. Домовитися, щоб його всі виконували та використовували».

Що ж пропонується?

Іменники, що закінчуються на -ть із попереднім приголосним, а також кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини мають закінчення -і або -и: безкрайності / безкрайности, меншості / меншости, свіжості / свіжости тощо.

В антропонімах літеру g передаємо через ґ, а h через г. Тут маємо так само подвійне написання: Вергілій Гарсія, Гегель, Гете, Гуллівер, Ґарсія, Геґель, Ґете, Ґуллівер і подібні.

У словах грецького походження th переважно передаємо літерою т: бібліотека, естетика, ритм, тромб, Прометей, Текля, Бористен тощо. А впливом російської мови th позначений літерою ф: дифірамб / дитирамб, ефір / етер, кафедра / катедра, Афіни / Атени, Голгофа / Голгота тощо.

У запозиченнях із грецької та латинської мов — подвійне написання: аудиторія / авдиторія, аудієнція / авдієнція, лауреат / лавреат, пауза / павза, фауна / фавна.

Ім’я Ігор у кличному відмінку має закінчення -ю: Ігорю! (як кобзарю!, лікарю!).

Слово священик тепер писатиметься з двома літерами н — священник.

Без варіантів — проєкт, проєкція (так само, як інші слова з латинським коренем -ject-: конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям).

Разом пишуться слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміям-, супер-, топ-, ультра-, флеш- — гіпермáркет, мікрохвúлі, преміумклас, топмодéль, ультрамóдний, флешінтерв’ю, мінісукня, віцепрезидент, вебсайт.

Пишемо окремо невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником — пів áркуша, пів годúни, пів мíста, пів огіркá, пів ящика, пів Єврóпи, пів Кúєва.

Пишемо разом пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини: півáркуш, півзáхист, півкóло, півмісяць, півóберт, півострів.

З дефісом пишемо та відмінюємо другий іменник складного слова (якщо перший визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим): бізнес-план, блок-систéма, допінг-контрóль, інтернет-видáння, компакт-диск, крекінг-процес, піар-áкція, фан-клýб.

У російських прізвищах закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйов-Сєдúй, Босий, Трубецькúй, але Толстóй.

З великої букви пишемо назви сайтів: з родовим словом — у лапках (мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»), ужиті як назви юридичних осіб — без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса), без родового слова — з малої букви (твітер, ґуґл).

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- тощо від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, верстальниця, набірниця, учениця, кравчиня, плавчиня, філологиня; бойкиня, патронеса, поетеса.

Про створення і прийняття українського правопису у 2019 році написано, зокрема, у Вікіпедії, вільній інтернет-енциклопедії. А скачати повний текст українського правопису можна тут.

Джерела:

http://www.inmo.org.ua/news/нова-редакція-українського-правопису.-повний-текст.html

http://www.inmo.org.ua/news/нова-редакція-українського-правопису.-основні-зміни.html

https://www.bbc.com/ukrainian/blog-olexandr-ponomariv-48403681?ocid=socialflow_facebook&fbclid=IwAR3Ll34yoNao_i7rDvS47stZWEAwtPROO1snS2z3yRWOpglnbuppLKdX4VU

https://life.pravda.com.ua/society/2019/05/27/237017/?fbclid=IwAR1Wln9GTqFYk4Mu2G8FaG48RCy0mad0SlHZ77rg5_TQL8UKXfGzG5h4lr0