Сьогодні спілкуємось з Юлією Письменною — колишнім маркетинг-директором ЦУМу, екс-директором з маркетингу журналу Cosmopolitan і Harper's Bazaar, творцем платформи для фрилансерів Taker | Maker і справжнім мотиватором.

 

— У тебе значний досвід у комунікаціях. Ти була частиною масштабних рекламних агентств (Adell Saatchi & Saatchi, Young&Rubicam), очолювала посаду маркетинг-директора в ЦУМі, працювала у видавничому бізнесі (журнали Cosmopolitan, Cosmopolitan Bride, Harper's Bazaar, Esquire). Скажи, після такої кількості досвіду в комунікаціях та рекламі ти все ще «гориш» своєю справою? Що допомагає відчувати себе на своєму місці?

— Продовжувати роботу в комунікаціях мене мотивує постійна й стрімка трансформація цієї індустрії. Це сильно дратує та розвиває одночасно. А я буквально навчально-залежна. Щоб не перетворитися на вічного студента, зацикленого на процесі — запустила свій блог «Кот ученный», в якому ділюся всім, що дізнаюся на численних лекціях і з книжок.

***

«Мене дуже мотивує постійна та стрімка трансформація індустрії. Це сильно дратує і розвиває одночасно»

*** 

Виходить, що горіти та не не бути байдужою до професії мені допомагає те, що я ділюся новими знаннями й досвідом з іншими.

— Напевно, у тебе траплялися факапи глобальних масштабів? Чи є у твоєму багажі така історія, яка змогла б підтримати та надихнути новачків?

— У мене є 2 улюблені історії.

Коли я була PR-менеджером-початківцем  у Adell Saatchi & Saatchi, наш директор відправив мене й менеджера з нового бізнесу на зустріч з представниками Louis Vuitton. Бренд планував відкриття свого першого магазина в Україні та шукав агентство, котре зробить запуск PR-кампанії. Я не надто добре говорила англійською і зовсім мало знала про Louis Vuitton. Але мене це не турбувало, оскільки вести всю бесіду мав наш ньюбіз.

***

«На запитання: що я знаю про бренд — відповіла щось про багаж і сумки. На запитання: які фешн-видання є в Україні — щось розповіла про журнал "Наталі"»

***

І ось я зустрічаюся з красивими благородними доглянутими дамами, тут же отримую смс від ньюбізу, що він запізнюється та просить мене почати без нього. На запитання: що я знаю про бренд — відповіла щось про багаж і сумки. На запитання: які фешн-видання є в Україні — щось розповіла про журнал «Наталі». Тільки коли я почала працювати в «Harper's Bazaar», я зрозуміла: якою це була ганьба. :)

 

 

Друга історія пов'язана з «Harper's Bazaar». Разом з головним редактором ми завжди винаходили революційні проекти, але популярність до них приходила тільки з часом. Ми трохи випереджали час: були першим фешн-виданням, котре зважилося на співпрацю з торговим центром.

Ми провели справжній фешн-уікенд консультаціями стилістів, майстер-класами б'юті-експертів, паблік-струмами з фешн-дизайнерами та масштабною рекламною кампанією. Проте люди не прийшли. Очікували сотні учасників, а на кожній активності насилу були десятки. Пам'ятаю, тоді я сказала: якщо ніхто не побачив нашу ганьбу, то ніхто про неї і не дізнається.

Важливо в такий, нібито жахливий, момент подивитися на ситуацію як на анекдот, адже зовсім скоро вона в нього й перетвориться.

— Ти постійно знаходишся у русі: фітнес, плавання, йога, мода, мистецтво, кіно та література, вивчення іноземних мов. Не варто забувати й про роботу, сім'ю. Як ти знаходиш час та сили, щоб приділити увагу кожному з цих пунктів? Не виникає бажання в один момент усе кинути й просто зануритись в себе?

— Я змушую себе планувати тиждень та кожен день. Виписую всі завдання і розміщую їх у порядку важливості. Тренуюся спочатку виконувати найважливіше, а не найлегше. Домовляюся з собою працювати не менше шести годин на день — максимально багато вранці та половину з цього ввечері. І ще по чотири години в суботу й неділю.

 

 

Посеред дня обов'язково перемикаюсь на спорт чи б'юті-процедури. Звичайно, як і всі, я скочуюся в прокрастинацію — зависаю в соцмережах, корисних розсилках та несуттєвих домашніх справах. Але я навчилася себе пробачати за це та не карати.

Можливо, такий контрольований ескапізм і не приводить мене до крайності все кинути.

***

«Звичайно, як і всі, я скочуюся в прокрастинацію — зависаю в соцмережах, корисних розсилках та несуттєвих домашніх справах. Але я навчилася себе пробачати за це та не карати»

***

— Як виникла ідея створити «Taker | Maker»? Хто допомагав тобі з реалізацією проекту?

— Коли працювала в ЦУМі, зіткнулася з тим, як складно знайти надійних фахівців, які можуть швидко взятися за завдання, виконати його якісно, у межах бюджету та в термін.

Часто стикалася з «криками про допомогу» у «Facebook» або особистих повідомленнях порадити хоч кого-небудь. Так і виникла ідея. Я промоніторила ринок, знайшла багато схожих проектів у Європі й штатах та взялася за роботу.

Все робила сама. Було цікаво брати участь у кожному етапі — опитування потенційної аудиторії, концепція, реєстрація, сайт, залучення учасників, пошук клієнтів.

 

 

Нині доопрацювати дизайн і функціонал мені допомагає мій чоловік Кирило Чичкан. А я продовжую шукати ко-фаундерів, які взяли б на себе технічну частину та продажі.

Хотіла б залишити за собою комунікацію і просування.

— Наскільки успішною наразі є твоя платформа? Можливо, вже є якась перша статистика звернень, відгуки клієнтів?

— Я ще не запустила платформу повноцінно. Всі реєстрації і замовлення — це мої особисті контакти з фрилансерами та замовниками.

На даний момент на платформі зареєстровано 65 осіб у чотирьох категоріях:

- фото,

- відео,

- текст,

- продакшн.

І вже є 8 реалізованих замовлень. Я сфокусувалася на формуванні сильної бази фрилансерів. Щодня знайомлюся з десятками людей та «вербую» їх зареєструватися на платформі. Таку ж тактику вибрала й для спілкування з потенційними замовниками.

На даному етапі мені важливо отримувати зворотний зв'язок, щоб надалі зосереджуватися на найбільш потрібних професіях та індустріях, котрі найбільше генерують контент.

— Чи реально для фрилансера, який розмістив своє портфоліо на «Taker | Maker», у короткі терміни знайти замовника? Наприклад, у сфері content або filmmaking?

— Нині участь у проекті — робота на перспективу та можливість зібрати своє портфоліо в одному місці. Я зіткнулася з тим, що у 9 з 10 потенційних учасників платформи немає оформленого портфоліо. Проте деякі учасники вже розсилають лінк на свій профайл замість резюме.

А інші отримали можливість працювати з дружнім мені французьким діджиталом і контент-агентством «Bloomsters».

— Що б ти порадила фрилансерам та замовникам? Приміром, які особливості варто додати у свій профайл чи як знайти саме ту людину, котра виконає замовлення ідеально?

— Фрилансерам важливо не лінуватися та заповнювати всі пункти в анкеті при реєстрації. Особливу увагу приділити розповіді про свій досвід, навички, команду й клієнтів. І не ігнорувати такий пункт, як суперздатність — це те саме USP, що робить кожного з нас унікальним.

***

«Контент так швидко старіє, що генерувати його системно та якісно по-старому не вистачає ні мізків, ні рук, ні грошей»

***

Замовникам раджу швидше вводити в практику своєї компанії роботу з фрилансерами. Наразі все по інерції продовжують набирати людей в штат чи працювати з агентствами, але не ті, не інші вже не витримують темп. Контент так швидко старіє, що генерувати його системно та якісно по-старому не вистачає ні мізків, ні рук, ні грошей.

 

— Говорячи про культуру, що тебе більше надихає? Які книги, музику, кіно або живопис ти б порадила кожному?

— Мене дуже надихає формат фестивалів — я та людина, котра, побачивши в назві події слово «фестиваль», обов'язково на нього піде.

Люблю наш Atlas Weekend і дуже пишаюся, що він виник та проходить в Києві.

Фанат усіх кінофестів, які проводить «Артхаус Трафік» — компанія, котра назавжди змінила ставлення українців до незрозумілого жанру «артхаус».

***

«На мій погляд, немає кращого періоду ознайомитися з Венецією, ніж бієнале. Натхненне зіткнення минулого та майбутнього»

***

І звичайно ж, я частий відвідувач музеїв і галерей. Усе рідше та рідше дивлюся класичний живопис, більше — сучасне мистецтво. Цього року вже вп’яте поїду на Венеціанську бієнале, одну з провідних виставок сучасного мистецтва.

На мій погляд, немає кращого періоду ознайомитися з Венецією, ніж бієнале.

Натхненне зіткнення минулого та майбутнього.