Відповідь на запитання: "Чому Європа та новий світ" багатий, а ми – бідні?" можна знайти у праці Макса Вебера "Протестантська етика та дух капіталізму". 

Теза німецького філософа наступна – Реформація у ХVI столітті створила новий тип супільного договору. В основі цього договору була теза про "передвизначення", яка означала, що протестанти беззаперечно потраплять в рай по смерті. Відповідно вони – авангард Бога на Землі, їх праця – це молитва, а її результати – це знак від Бога, що ті на правильному шляху, а зароблені гроші – це гроші не їх, а Бога. Сумлінна праця, ощадливість, а також проекти, які виходили за тривалість людського життя (наприклад будувати декілька століть собори) зрештою накопичили цим социальним групам чималий капітал, який став паливом для промислової революції та науково-технічного прогресу. 

Україні не повезло. Нашою версією християнства стало православ'я, яке каже, що легше верблюду пройти через вушко голки, а ніж багатому увійти Царство боже. Ба більше – православ'я наполягає на сакральності влади від Бога та просуває віру, а не критичне мислення. Радянський союз, забравши у людей власність, вульгаризував працю та розірвав зв'язок між нею та результатами. Тому майовки у Жадана у "Перевагах окупаційного режиму" перетворюються на п'янки. Чуловік східняк, знає про що пише.

То що робити нам? Іти в мормони чи на травневі шашлики? На мою думку варто орієнтуватися на концепцію "сродної праці" Григорія Сковороди. Робити те, до чого лежить душа, з інтересом та відданістю.