БЛОГ

Обережно! Психологічні інстайти

2020-05-10

Нам тільки здається, що власна поведінка піддається і логіці, і поясненням. У нестандартних ситуаціях людина здатна поводитися непередбачувано, або навпаки, цілком передбачувано, але незрозуміло. Чому людина, яка зовні нам приємна, здається чудовою у всіх сенсах? Чому члени команд-суперниць моментально з нормальних людей перетворюються в лиходіїв і агресорів? Чому натовп поглинає нашу індивідуальність, і ми себе в ній втрачаємо?

Для того, щоб відповісти на ці питання соціологам і психологам довелося провести не один експеримент і затратити на свої спостереження не один рік.

Ефект гало

Вже стародавні греки ввели у свою етику та естетику таке поняття як «калокагатія», що означає «красивий і добрий». Хоча згодом термін розумівся як «моральна краса», проте в його природі укладено один зі значущих моментів людської психології – прагнення приписувати високі розумові і етичні характеристики людині, симпатичній і приємній зовні. Зовнішня краса впливає на наше сприйняття іншої людини невблаганно, без різниці, знаємо ми про ефект гало чи ні. Так, вже давно відомо, що все-таки перше враження має вирішальне значення, що «зустрічаємо ми по одягу», і тільки потім «проводжаємо по розуму», що, приймаючи на роботу або вибираючи партнера, ми зупиняємося на кандидаті, приємному нашому оку. Чи варто говорити, що зірки кіно чи музики, вибудовуючи імідж, перш за все, стурбовані формуванням зовнішнього образу. Саме він буде сприяти появі захоплення, довіри та любові шанувальників.

Когнітивний дисонанс в психології

«Когнітивні наслідки примусової поступливості» – так називається стаття Леона Фестингера, в якій він разом зі своїм співавтором Джеймсом Карлсмітом викладає висновки цілої серії експериментів в області соціальної психології.

Дисонанс – тобто суперечність між очікуванням і реальністю, логікою розвитку і результатом, – явище в цілому не таке й рідкісне. Навіть в художній практиці ХХ століття випробуване (прикладом тому служить картина художника-сюрреаліста Рене Магрітта «Віроломство образів», де на полотні із зображенням курильної трубки розташований напис: «це не трубка»). Відкриття вчених полягала в тому, що вони змогли довести: дисонанс викликає в людині бажання знайти точку згоди, коли внутрішня супротивність може бути пояснена та прийнята.

Експеримент «Літній табір» Музафера Шерифа

Турецький психолог Музафер Шериф в 50-х роках минулого століття провів масштабний експеримент, учасниками якого були діти шкільного віку. Хлопці з хороших сімей з досить високим рівнем інтелекту були відправлені в літній табір, де їх розділили на дві групи. Слідуючи задумом ученого, діти знайомилися всередині групи, але не контактували з іншими. Таким чином, кожна команда всередині була згуртована, але щодо іншої сприймалася тільки в змагальному контексті. Між командами проводилися змагання, причому завжди визначався тільки один переможець, без заохочувальних призів та інших пом'якшувальних моментів. В результаті команди почали сприймати один одного виключно як суперників. Далі для Шерифа почався безпосередньо період збору інформації. Виявилося, що суперництво породжувало негативне ставлення один до одного з образами та антиморальними вчинками; що згладити конфлікт шляхом простих переговорів не виходило; що позитивне інформування дітей про їх суперників не приносило ніякої реальної користі. Був знайдений єдиний «дієвий» спосіб припинити конфлікт: завантажити дітей такою проблемою, що не переборювалася б власними зусиллями, а вимагала колективного загального втручання.

Тюремний експеримент

Експеримент, який увійшов в історію соціальної психології як «Стенфордський тюремний експеримент», був здійснений в 1971 році на базі Стенфордського університету професором Філіпом Зімбардо. За офіційною версією досвід був замовлений Військово-морським флотом США у зв’язку з випадками бунтів у в’язницях і спалахами агресивної поведінки в самій морській піхоті.

Під час експерименту брали участь виключно добровольці, їх зусилля оплачувалися і були обмежені в часі (2 тижні). Випадково обрані 12 осіб вживались в роль ув’язнених, інші 12 – в роль охоронців. В’язниця теж була не справжньою, нею тимчасово стали підвали університету.

Результати експерименту були несподіваними: вже через кілька днів псевдоохоронці стали проявляти садистські нахили, а псевдов'язні агресію і депресію. В результаті «Стенфордський тюремний експеримент» був перерваний раніше терміну. Однак і неповних 2-х тижнів вистачило, щоб зрозуміти: людина здатна так підлаштовуватися під зовнішні обставини та ідеологію, що починає діяти відповідно до ситуації, а не особистими якостями.

Експеримент Мілґрема

Поставлений вперше в 1963 році Стенлі Мілгремом експеримент був націлений на те, щоб зрозуміти: чому в роки другої світової війни німецькі громадяни були згодні заподіювати біль мільйонам невинних людей (перш за все в концентраційних таборах). Основна гіпотеза полягала в тому, що людина психологічно готова підкорятися іншій, більш авторитетній людині (керівнику), якщо той вимагає від нього порядку і дисципліни. Хід досвіду підтвердив цю теорію, причому виявилося, що ні походження, ні рівень інтелекту, ні національна приналежність ніяк не впливала на розвиток подій. Не дивлячись на благання тих, кому начебто завдавали болю, випробовувані продовжували «екзекуцію» через тиск на них авторитету. Цьому не заважали ні випробовувані ними душевні переживання, ні моральні метання. Мілгрем зробив висновок, що нормальна людина сильно схильна підкорятися вказівкам авторитетної особистості, і в цьому підпорядкуванні може зайти Бог знає, як далеко.

Ефект помилкового консенсусу

Серія експериментів, поставлених трьома психологами Росс, Грін і Хаус, досліджувала цікаву модель мислення, названу «хибною згодою» (або консенсусом). Суть її полягає в тому, що людина схильна приписувати іншим людям ті ж думки і рішення, які приходять їй в голову. Насправді це може бути не так, але людина вперто продовжує думати, що її думка – це думка більшості. Природа такого явища лежить, очевидно, в колективному вихованні особистості, коли сімейні цінності або цінності релігійної громади прищеплюються з дитинства і надалі продовжують впливати протягом усього життя. Однак це не означає, що в іншій родині дотримуються тих самих традицій і вірувань. Тим часом вчені встановили, що виявлення незгоди викликає в людині не тільки подив, але й негативне ставлення до опонента.

Теорія соціальної ідентичності

Теорія, яку активно розробляв польський соціолог Анрі Тешфела, орієнтована на поведінку та ідентифікацію людини в групі. Про те, що людина поза групою не може існувати, і водночас прагне зберегти свою індивідуальність, вчені знають вже давно. Дослідження Тешфела були зосереджені на тому, що людина сама вибирає групу, до якої належить. Якщо спочатку це визначення груп і порівняння, то потім настає фаза вибору – чи хочу «я» належати даній групі та далі? Чи буду «я» наслідувати лідерові або сам спробую їм стати?

Ефект свідка

В кінці 1960-х, після приголомшливого вбивства Кітті Дженовезе, психологи Джон Дарл і Біб Латане провели серію експериментів, покликаних вивчити поведінку людини в екстреній ситуації, коли він виявляється, наприклад, свідком злочину. Інтерес до цієї проблеми був підстебнутий подробицями вбивства американської дівчини, під час якого близько 13 свідків чули її крики або бачили фрагменти нападу, але не поспішали звернутися в поліцію. В результаті Дженовезе вбивали близько пів години, і коли прибула поліція, врятувати її було неможливо.

Експерименти довели, що люди не прагнуть прийти на допомогу тоді, коли крім них і потерпілого є та інші свідки. Свою байдужість вони мотивують тим, що покладалися на інших або вважали, що хвилюватися нема про що, якщо інші не хвилюються. Не варто забувати й про почуття страху: опинившись свідком злочину чоловік, боїться, що стане наступною жертвою. Водночас, якщо інших свідків немає, майже в 70% випадків потерпілому буде надана допомога – тут ефект перекладання відповідальності на іншого не працює.

Експеримент Аша

У 1951 році психолог і вчений Соломон Аш почав серію експериментів, спрямованих на вивчення зміни думки людини, коли він знаходиться в категорії. По суті, даний ряд дослідів ставився до досліджень соціальної ідентичності.

Суть експерименту полягала в тому, що випробуваний одержував 18 пар карток, де на одній з них містилася одна вертикальна лінія, а на другий – три, причому одна з них за розмірами збігалася з тією, що була в першій. Необхідно було відповісти на питання, які лінії рівні. Учасники групи – актори, – давали свідомо неправильні відповіді, а випробуваний стояв перед вибором: дотримуватися думки більшості або відстоювати власну думку? Результати експерименту Аша довели, що тільки 25% випробовуваних залишилися при своїй думці, інші 75% погодилися з позицією більшості. При цьому, як і в випадку з «ефектом свідка», залишаючись з тим, хто контролює, тет-а-тет, в 100 випадках зі 100 давалась правильна відповідь.



Підписатися на новини
Email
Ім'я

← ДО БЛОГУ
ОСТАННI НОВИНИ

2020-09-25

Додавання цінності email-маркетингу буде надзвичайно важливим для охоплення покоління Z. Постійне домінування електронної пошти як маркетингового каналу ще більше посилюється в той час, коли люди звертають більше уваги на свою поштову скриньку в режимі реального часу, ніж будь-коли раніше. Але це не означає, що маркетологам не потрібно бути в курсі нових технологій та тактик.

2020-09-22

Оскільки все більше підприємств прагнуть збільшити свою присутність в Інтернеті, професіоналам потрібно представити свої навички, послуги, досягнення та особистість – все в одному просторі. Щоб професійно представити бренд, професіонали - будь то влоги, блогери, фотографи чи відеооператори - повинні мати пристойний документ, що пояснює ключові аспекти бренду.

Top